Форум литературного общества Fabulae

Приглашаем литераторов и сочувствующих!

Вы не зашли.

#1 2008-07-01 17:30:07

Ицхак Скородинский
Участник
Зарегистрирован: 2007-02-02
Сообщений: 158

Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед

Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед.



С чего всё начиналось. Я решил попытаться сделать автоперевод на украинский своего стихотворения о пустыне Негев. И когда таки попытался, то увлёкся так, что потом понял, что это не совсем, или совсем не перевод.

Негев – пустеля – шофар

У цю землю вчепившись корінням, колючками, гілками, злістями, стогонами….
Вже минулої долі жахливої не пам'ятаючи...
Не пам'ятаючи вже...
Зашкарублою шкірою, зламами серця, вузлами, рубцями, батожними гонами, 
заплативши за «райське» життя на межі, що запіклася кров'ю...

І вже...

Бузувірське світило те,
котре спалило кістки всі крізь тіло  – 
люлю сонечком, ласкою,
сном….
Райським сном….

...А ті бризки туману, що після хамсина хапаю пошерхлим я  ротом.

...Ну, звичайно ж, що потім
здається мені,
що течуть вони в глотку,  що медом течуть.

Молоком..

Медом і молоком...

Медом
і молоком...

     *     *     *
     
Негев – пустыня – шофар


В эту землю вцепившись корнями, ветвями, колючками, злобами, стонами….
Прошлой жизни «ужасной» не помня, не помня уже…,
шелушащейся кожей, рубцами на сердце, узлами судьбы и изломами
заплативши за «райскую» жизнь на запёкшейся кровью меже….
Изуверское это светило, прожегшее кости сквозь тело –
баю солнышком ласковым, сном…. Райским сном….
…А те брызги тумана, которые после хамсина хватаю иссохшимся ртом….
Ну, конечно же, - кажется мне, что текут они в глотку,
что медом текут… Молоком….
Медом и молоком….
Медом…
и молоком….

Язык стал определять как люлить строку, всё стало ещё более нервным и более насыщенным.
Я продолжил это дело, сделал пятьдесят файлов, причём некоторые русские тексты не поддавались такому действу, хоть плачь.
А потом подумал, а если попытаться сразу писать оба варианта, причём стараться сделать их равноценными.


Віджей штормів і ураганів


Платівка обрію кружляється щосили,
і,
вогненним нігтем
весь простір мій,
прошкрябавши...

Диджей...

Туманів і дощів,
вщент стиснувши грозу,
і,
патли хмар
розпотрошивши,
примружившись,
пускає...

Пилюку у очі...

Лізе,
лізе в душу.

І  ниє, ниє серце...

Це він...

Він шарудить піском у скло
і,
розпалившись не на жарт,
каміннями по даху барабанить.

А після – тиша,
дзвінкі сколки,
дощ стіною...

Голофани,
виблискуючи,
тиснуть ситіданс.

Їх ритми
все
тривають і тривають,
кружляючи
у небі
в нескінченність.

Ну, а потім...

Величезний вал в півнеба
і
рик на всю округу:
- Орривіграаах!

Рятуйся, все, що може!

Йааах!

Я йду!!!

І гопака стоптавши, 
взбалаганівши округу,
залізним чоботом
усю, як  вона є...

Ось-ось обрушиться на нас
зриваючись...

І в рок...

І в ролл.

Віджей
штормів і ураганів.


     *     *     *


Виджей штормов и ураганов


Пластинка горизонта кружится вовсю,
и,
огненным ногтём пространство процарапав,
диджей туманов и дождей
вспять развернув грозу
и,
лохмы туч вспоров,
прижмурившись,
пускает пыль в глаза
и лезет, в душу…

Ноет, ноет сердце -
это он…

Шуршит песком в стекло,
и,
рассердившись не на шутку,
каменьями по крыше барабанит…

а после – тишина,
звенящие осколки,
дождь стеной и голофаны,
блестя телами,
давят ситиданс…

их ритмы,
длятся, длятся, длятся
…в бесконечность.

Ну, а потом
огромный вал в полнеба
и
рык на всю округу:
- Оррывгрыыых!


Спасайся, всё, что может!

Я иду!!!

И камаринского топча,
огромным сапогом пространство взбалаганив,
вот-вот обрушится на нас,
срываясь в рок и в ролл…

Виджей штормов и ураганов. 

Русизмы в украинском стихе и украинизмы в русском – да, конечно,
Но при этом один братский язык диктует второму и наоборот тоже.

Можно даже напивать одно произведение на обоих языках, если позволяет ситуация.

Песенка беэр-шевского дурдомщика

Часы стояли и…
Стояли.

А годы шли куда-то вдаль.

Как на загаженном вокзале сплотились мглы,
часы стояли…

Текилой жилы жёг ”мистраль”.

Часы стояли…

Чёрт…

Стояли.
И оставаясь не у дел,
я спал в продавленном диване…

А свет меж тем,
меж век вскипал и в миг, как стал он,
уж, беспредельно нестерпим…

Я отвернул лицо и встал…

Я стоя спал, без чувств, как зомби.
Как в вене тромб…
Как будто взлом был…

И чувствовал, как загудели,
внутри,
шмели…

Часы стояли и стояли…

И вдруг!

Пошли…

Они слагались в дни недели,
со мною шли,
но, вот, куда?!

Их каждый шаг звенел в ушах,
звенел…
Как всем нам в детстве, пели
и трепетали провода.

Тут Скорой взвизг.

И я проснулся…



………………………………………..


...Прийшов,
до себе  прийшов.

Я ж з України

У гостi …

Матiнко моя!

Чому я тут,
чому тут опинився,
чужий ім всім ?

І відразу
настає мені
усвідомлення...

Адже життя своє
я проспав…

І смерть проспав!!!

Тепер не сплю зовсім.

А коли закінчується терпінням
i спiвають третi пiвнi …

Щоб янголи не прилетіли з Міш-тори
і знову не забрали в дурхатинку…

Засовую у рот улюблену краватку,

Встромляюся обличчям між подушок.

І реву!

Реву, реву, як стогне Днiпр широкий,
неначе човен виринаю iз  пiд хмар…
I гну їм всімa,
додолу верби гну високi,
перекликаючись з сичами у гаю…

Вот, такая дурхатинка получилась. И раскрывать тему от одного языка к другому тоже можно.

Соистязанья душ

И не стоит пытаться понять,
ни к чему…
И не стоит пытаться забыться,
полушки не стоит
вся эта история соистязаний
твоих и моих,
а вопрос:
– Почему
всё случилось? –
смешон и наивен,
намучились
с
ним
мы…

И пора бы нам всё прекратить,
но ведь,
даже пытаться
не стоит,
не стоит,
полушки не стоит
прервать эту связь
переверченных
соистязаний измученных душ,
хоть
наму,
чучумуче,
помучились
с
ним
мы…

И всё же стоим на своём

А вот, .
почему всё случилось?
И…
Главное…

КТО ВИНОВАТ?!!!

.......................................



Ну і...  ХТО ВИНЕН?!!!

І не варто тобі і мені намагатися
щось зрозуміти...

Ні до чого.

І не варто мені і тобі намагатися
збутися,
все це півшеляга
вік, як 
не коштує,
вся ця історія соїзувірств
і твоїх, і моїх
а питання:
– Чому
все це, трапилося? –
він
і смішний, і наївний,
намучилися,
ох,
і намучилися
з
ним...

Обидва.

І пора б нам все, все припинити,
і край!
Але навіть
півшеляга все це не коштує,
щоб
перервати зв'язок
перевернених
соїзувірств поневічених душ
хоч
наму
чомчом
уче
мумучилися
з
ним...

Обидва.

То ж стоїмо,
як ті  пні,
на своєму,
не знаємо,
що ми тут маємо?
І.
Головне.

ЩО РОБИТИ?!

Не знаємо,
що нам робити
тепер...


И кто теперь виноват в этом? Я, естественно. Но вот какая штука со мной произошла после. Я уже не могу писать на русском, это, как если бы, ты играл всю жизнь в стоклеточные шашки в ближайшем от твоего дома скверике, и вдруг понял бы, что ты ещё и можешь играть и в новейшие шахматы по системе Бобби Фишера.

huh

Неактивен

 

#2 2008-07-01 18:33:37

Саша Шварц
Автор сайта
Зарегистрирован: 2007-08-07
Сообщений: 810

Re: Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед

Віджей штормів і ураганів - великолепно! Русский вариант даже и не просится. Очень редкий дар - поэтический вкус и языковое чутье в одном флаконе. Читал с удовольствием.


Оттачивая рифмами стило,
Иду по жизни просто и светло!
Шварц

Неактивен

 

#3 2009-07-18 14:10:15

Ицхак Скородинский
Участник
Зарегистрирован: 2007-02-02
Сообщений: 158

Re: Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед

Александр, спасибо.

Убік шкереберть

Спустошеним
в нашій великій біблейській країні
простору не вистачає…

І вони задихаються,
не захопивши нічого
з того,
що якби й захотіли б…
 
Ось…

Жорстоким…
Їм серця бракує ,
І тому ламає їх всіх
гонитва у час полювання…

Таких…
Грають втемну…

Та аж до могили… 
*        *        * 
Останні… 
Що бачать ясно… 
Теж вмирають…

Шпалерами висячи…

Убік шкереберть.

Неактивен

 

#4 2009-08-19 17:28:36

Ицхак Скородинский
Участник
Зарегистрирован: 2007-02-02
Сообщений: 158

Re: Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед

Негев – пустеля – шафар


У цю землю вчепившись коріннями, скабками, млостями,

…стогонами.

I минуло долі жахливої не пам'ятаючи...
Не пам'ятаючи, вже...

Зашкарублою шкірою,
зламами серця,
вузлами,
рубцями,
батіжними гонами, 
заплативши за «райське» життя
на межі, що запеклася кров'ю...

Авжеж!

Бузувірське світило те,
котре спалило кістки  всі мої
крізь закривлене тіло  – 
люлю сонечком, ласкою,
сном….
Райським сном….

...А ті бризки туману, що після хамсину хапаю пошерхлим я  ротом.

Ну, звичайно ж, що…

Потім!!!

Здається мені,
що течуть вони в глотку,  що…

Потім …

Медом і молоком…

Медом

і

молоком…

Неактивен

 

#5 2009-09-18 13:59:59

Ицхак Скородинский
Участник
Зарегистрирован: 2007-02-02
Сообщений: 158

Re: Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед

Як горила з мого ж дитинства.

А ось, і я, як би приїхав до свого рідного Харкова. 
У мріях. 
А жити нема де. 
І пустили б мене пожити в мій улюблений Харківський Зоопарк, у відділенні приматів.
… Природно. 
А на клітці повісили б табличку  – «Сетератор звичайний».
І сидів би я там цілий день непорушно і неголений…
І  дивився б на приходящих до мене задумливо і з цікавістю.
Як горила з мого ж дитинства.

Неактивен

 

#6 2009-10-21 12:38:36

Ицхак Скородинский
Участник
Зарегистрирован: 2007-02-02
Сообщений: 158

Re: Ну вот, и я изобрёл свой велес и пед

Німа луна

І застукало в скронях, і завихрилося щось непізнане в голові, а в очах потемніло.
Я приліг і чекав, а що там далі буде. 
І по неволі, таки діждався.   
– Доброї тобі ночі, чоловіче. – проспівало незриме всередині правого вуха. -  Потрібне твоє підтвердження оплати сну у борг.
Потім тиша і знову, те ж саме. І ще раз.
І раптом, включилася сирена в довбешці і вила так, що я заволав щось таке, ну, зовсім не підцензурне.
- Ось, бачиш, чоловіче, ти і заговорив зі мною, як закортіло.
- Хто …це? – видавив я з себе.
- Служба потойбічного віртуального зв'язку з пеклом.
- Я… Я вмираю?!
- Та ні, бог з тобою, просто одна з душ, що заблукала, благає тебе заплатити за швидкоплинний зв'язок з нею. Сон в борг, сон у борг.
- У борг?  А чим я розплачуватимуся?  Грошей немає і не буде… До кінця року не буде.
- Ой, ну, які  ви всі кволі, земляни?! Які гроші, в царстві Сатани розплачуватися доведеться вашими ж земними злигоднями, легким нездужанням, зубовним скреготом, мареннями, а якщо сіпатимешся, а тим більше, наважишся сперечатися, то і… Сам розумієш.   
- А …коли, ні? 
- Що, ні?!
- Якщо не захочу? 
- Тоді шестигодинний безкоштовний кошмар з трансмуральним інфарктом в хепі-енді. …Так, ти не відмовчуйся, вирішуй, включаю зворотний відлік – десять, дев'ять, ві… 
- Добре, добре, я згоден!
- Ти думаєш, добре? А ось, і нічого гарного. Крижаних сновидінь тобі, піддослідний ти наш. 
Щось клацнуло мене по верхівці і я провалився в безодню сновидіння.
Спочатку я побачив спокушаючу рекламу про нову колекцію субтермального СПА з привабливою чортицею в головній ролі. А потім, коли її мала-мала одягнули, вона пробралася до мого узголів'я  і зашипіла про те, що СПА – це ніякий не спам, і що при таких контактах завжди присутній ефект німої луни, і коли я хочу хоча би щось почути, то повинен зрозуміти, що задуха, яка випробовує душу, що звільнилася з тлінного тіла, стрясає її – бідну і поранену. І я зобов'язаний, так, зобов'язаний купити і подарувати їй хоча б два предмети з цього комплекту, і тоді лосьйон для безболісного відділення шкіри від задньої частини тіла мені продадуть за півціни. А якщо я ще хоч раз скажу - ні…
Тут чортючка спотворилася до невпізнання і перейшла на ти.
- Голову відгризу!!!
А потім все і відразу скінчилося. У тому числі і час.
А замість цього мене обійняло повне і безповоротне закляття, рушити я не міг, а в обличчя дув полярний суховій упереміш з крижаними голками, що упивалися, …самі розумієте в куди, і…
Жар, жар, жар, мені здалося, що зараз розплавляться очі, я закрив їх долонями і почув з дитинства знайомий голос Вінні-Пуха: - Здається, клімакс починається… Здається… Кліма… Почина…
Я хотів відповісти, що вже… 
Але не почув жодного слова. Губи ворушилися, а звук не поширювався нікуди, і я зрозумів, що я в безповітряному просторі, що задихаюся, що …ще декілька секунд, і…
Нез'ясовний благовіст наповнив всю мою істоту, і я відчув, як щось рідне вкрутилося на зразок електричної лампочки в мою усиротілу свідомість, і я знову став молодим і щасливим.
- Кінець зв'язку. – проскрипів знайомий голос вже тепер в  лівому вусі. 
- Якщо хочеш жити далі, присягайся, що – зуб даєш, розплатишся.
- Звичайно, а як же, скажіть лише…
- Твоя, твоя це була душа, тому їй і дали після затримання один єдиний зв'язок з тобою, недотепа.
- Але. Як же так, я тут, а вона.
- Вірші писав?
Душу в них вкладав?!
Віршами своїми спокушав рід людський?! 
Відкривай рот, роззява!!!
І в ту ж мить, біс його знає відкіля, на мене навалилися троє кудлатих і з рогами, а найголовніший схопив розжареними щипцями відразу чотири передніх, та як, смикне, і… 
Я прокинувся.
Абсолютно беззубий. 
Але живий!!!

      *     *     *

Мимолётная связь с заблудшей душой

И застучало в висках, и взвихрилось что-то неопознанное в голове, а в глазах потемнело.
Я тут же прилёг и ждал, а что там будет дальше.
И дождался…

- Доброй тебе ночи, человечек – проскворчало незримое в области правого уха.
-  Требуется подтверждение оплаты сна в долг.
Потом тишина и снова, то же самое.
И ещё раз…
А потом включилась сирена в башке и выла так, что я заорал что-то, ну, совсем неподцензурное…
-    Вот, видишь, человечек, ты и заговорил со мной, как приспичило.
-    Кто …это – выдавил я из себя.
-    Служба потусторонней виртуальной связи с пеклом.
-    Я… Я умираю
-    Нет, нет, бог с тобой, просто одна из заблудших душ молит тебя заплатить за мимолётную связь с ней. Сон в долг, сон в долг.
-    В долг?  А чем я буду расплачиваться  Денег нет и не будет… До  конца месяца не будет…
-    Ой, ну, какие  вы все квёлые, земляне! Какие деньги в царстве Сатаны, расплачиваться придется вашими же земными напастями, лёгким недомоганием, зубовным скрежетом, бредом, а если будешь дёргаться, а тем более, злиться, то и… Сам понимаешь.
-    А …если нет?
-    Что, нет?!
-    Если не захочу?
-    Тогда шестичасовой бесплатный кошмар с обширным инфарктом в хеппи-энде. …Так, ты не отмалчивайся, решай. Включаю обратный отсчет – десять, девять, во…
-    Хорошо, хорошо, я согласен!
-    Ты думаешь – хорошо? А вот, и ничего хорошего. Ледяных сновидений тебе, подопытный ты наш…
Что-то щелкнуло меня по макушке, и я провалился в бездну сновидения…
Сначала я увидел обязательную в таких случаях рекламу о новой коллекции субтермального СПА со смазливой чертовкой в главной роли. А потом, когда её мала-мала приодели, она пробралась к моему изголовью  и зашипела на ухо о том, что СПА – это никакой не спам, и что при таких контактах всегда присутствует эффект окаменевшего эха, и я должен понять, что удушье, которое испытывает душа, освободившаяся из бренного тела, сотрясает её – бедную и израненную. И если я хочу, хоть что-нибудь услышать, то  обязан, да, обязан купить, хотя бы два предмета из этого комплекта, и тогда лосьон для безболезненного отделения кожи от задней части тела мне продадут за полцены. А если я еще, хоть раз скажу - нет…
Тут ведьмовочка исказилась до неузнаваемости и перешла на ты…
- Голову отгрызззу!!!

А потом всё и сразу закончилось. В том числе и время. А вместо этого меня объяло полное и бесповоротное окоченение, двинуться я не мог, а в лицо дул полярный сирокко вперемешку с ледяными иглами, впивающимися, …сами понимаете в куда, и…
Жар, жар, жар, мне показалось, что сейчас расплавятся глаза, я закрыл их ладонями и услышал с детства знакомый голос Винни-Пуха:
-    Кажется, климакс начинается… Кажется… Климакс… Начина…
Я хотел ответить, что уже…
Но не услышал себя.
Губы шевелились, а звук не распространялся никуда, и я понял, что я в безвоздушном пространстве, что задыхаюсь, что …ещё несколько секунд и…
Необъяснимое блаженство наполнило всё моё существо, и я почувствовал, как что-то родное ввернулось наподобие электрической лампочки в моё осиротевшее сознание, и я снова стал молодым и счастливым…

- Конец связи. – проскрипел знакомый голос уже теперь в  левом ухе.
- Если хочешь жить дальше, клянись, что – зуб даёшь, расплатишься.
- Конечно, а как же, скажите только…
- Твоя, твоя это была душа, потому ей и дали после задержания одну единственную связь с тобой, недотёпа.
- Но… Как же так, я здесь, а она…
- Стихи писал? Душу в них вкладывал?! Стихами своими обольщал род людской?!
Открывай рот, раззява!!!

И в тот же миг, на меня навалились трое косматых и с рогами, а самый главный схватил раскалёнными щипцами сразу четыре передних, да как дёрнет, и…

Я проснулся…
Совершенно беззубый.
Но живой!!!

Неактивен

 

Board footer

Powered by PunBB
© Copyright 2002–2005 Rickard Andersson